Автобіографія

15 серпня 1982 року починається моя трудова діяльність в  Новокиївській восьмирічній школі.

    Я - вчитель. Щастя це чи клопіт?

          Книжки і зошити, яким кінця нема.

Я поспішаю вранці на роботу,

 Живу на цьому світі не дарма.

Боже, як було страшно молодій вчительці ввійти в клас -комплект! Але минали роки, з'являвся досвід,педагогічна майстерність. Так і незчулась, як промайнуло 34 роки моєї  вчительської праці. За плечима - не тільки прожиті роки, але і великий досвід учителя - жінки, сповненої не юної категоричності й максималізму, а мудрості, розуміння, терпимості до кожного учня. Я розумію, що навчати, виховувати, розвивати дитину важко, відповідально, але як це радісно!

Я щоранку заходжу в клас,

На обличчях дитячих - усміх.

Що я варта, діти, без вас ?

Ви натхнення моє, мій успіх.

За плечима - минулі роки,

Але й досвід прийшов з літами.

Що я варта без вас, малюки?

Я безмежно люблю вас, я з вами

Щоб любові вогонь не згас,

Щоб віддать дітям серце і душу.

Я щоранку заходжу у клас,

Я - учитель, я вчити мушу.

На моїх очах відбувається справжнісіньке диво:  з невмілого, невпевненого у собі малюка зростає учень, який мислить, знає,  вміє, оцінює себе та інших.  Зростає співучасник, співавтор  навчально-виховного процесу.

Я переконана, що вчитель має бути добрим актором. Все: постать одяг, очі, голос- мають бути щирими і природніми.  Він не повинен фальшивити ні інтонацією,ні змістом слова.Тому цього навчаю і своїх дітей, працюючи над проблемною темою « Розвиток  зв'язного мовлення учнів,як одна з умов подальшого успішного  навчання дітей».  Початкова школа сьогодні- школа самореалізації і  само  актуалізації особистості . Наше завдання- не тільки дати дітям суму знань, а й навчити спілкуватися, вирішувати проблеми, знаходити  вихід із нестандартної ситуації. 

Однією з найактуальніших проблем `шкільного навчання є всебічний розвиток мовлення, що є провідним принципом у роботі з читанням , граматики. Саме він об’єднує  всю мовленнєву діяльність учнів. Робота над правильною  вимовою, над чіткістю і виразністю усного мовлення, над його  культурою, над збагаченням словника стало складовою кожного  уроку поряд з конкретними лінгвістичними завданнями.  На своїх уроках використовую інтерактивні методи навчання, які дають змогу створювати навчальне середовище в якому теорія і  практика засвоюються одночасно. 

При вивченні частин мови користуюся методом « побудови  асоціативного куща» або ще його називають « логічним деревом »,  «гірляндою асоціацій», «павутинкою». Тема визначається одним словом, а учні згадують все, що виникає у пам'яті стосовно цього слова. Спочатку виникають найстійкіші асоціації, потім - другорядні. Відповіді учнів фіксуються на дошці у вигляді  своєрідного «куща», який поступово розростається. Цей метод  універсальний, бо може використовуватися на будь- якому уроці  і на всіх його етапах.

А під час вивчення теми « Міри маси» для активізації класу  застосовувала модуль «Так- Ні». Цей метод полягає в тому,що  вчитель задумує якийсь предмет чи явище, а учні намагаються  знайти відповідь, ставлячи запитання вчителеві, котрий може  відповісти лише «Так» або « НІ».

- Те, що заховано в моєму столі, всім вам давно знайоме. Ці  предмети ви бачите в магазинах, на ринках, ними користується  кожен продавець. Відгадайте, що це ?(іграшкові терези, гирі). Ця гра допомагає урізноманітнити будь- який урок. 

Дуже широко використовую у практиці урок - КВК, уроки - блоки, уроки творчості,уроки -подорожі, урок - прес-конференція. І перед нами постає питання :як зробити урок не тільки продуктивним і результативним, а й цікавим. Таким ,що запалить  животрепетну іскорку допитливості в очах дитини, збереже стійку  увагу протягом усього уроку, зародить бажання і навіть жадобу вчитись! Відповідь на це питання- гра!

Гра- найприродніша і найпривабливіша діяльність дитини. Але гра на уроці- не розвага, а звичайні вправи, замасковані в цікаву форму. Гра органічно об'єднує триєдину мету навчання: освітню, розвивальну, виховну.  Під час гри у дитини найповніше  виявляються і розвиваються індивідуальні особливості,  можливості, здібності, пам'ять , мислення,загострюється увага.

Я впевнена, що в початкових класах тільки гра дає змогу легко привернути увагу і тривалий час підтримувати в учнів інтерес до важливих і складних предметів, на яких у звичайних умовах зосередити увагу всіх учнів не завжди вдається.

Ось лише один приклад . Вивчаючи споріднені слова, пропоную  дітям гру « Лото» . Кожен учень має картку, розкреслену на 6  клітинок. У кожній клітинці різні слова. Вчитель- ведучий має набір коренів слів, які оголошуються послідовно всім гравцям. Діти  мають проаналізувати оголошений корінь слова, виділити в кожному слові на власній картці корені слів і, якщо співпадають корені, слово закривається. Виграє той,хто найперший закриє всі слова. А тепер задумаймося,яку роботу виконав кожен учень? А дитина, захоплена грою,і не помічає,що вчиться – пізнає нове,запам'ятовує ,повторює,орієнтується в різних  ситуаціях,узагальнює,робить висновки. Але якщо спочатку учень  зацікавлюється лише грою , то дуже швидко його починає цікавити навчальний матеріал, пов'язаний з нею. У дитини виникає потреба  вивчити ,зрозуміти,            запам' ятати цей матеріал з метою не програти.

Елементи театральної педагогіки- важливі складові нестандартних уроків:  уроку- казки,  уроку- гри,  уроку- змагання, уроку-аукціону. Ці  уроки залучають до роботи весь клас, дають  змогу кожному учневі випробувати себе в різних ролях.

Гра допомагає учневі повірити в свої сили, відчути, що він також здібний, і що в нього є своя «іскра Божа». Всі учні активно діють на уроці( а кому не хочеться побувати в ролі «чергового  синоптика», «працівника довідкового бюро», «прокурора»,  «адвоката», «журналіста», «вчителя»!). На мою думку, театральна педагогіка  сприяє особистісно  зорієнтованому навчанню молодших школярів.

Я вірю в талановитість кожної дитини, уважно ставлюся до ії думок і крок за кроком намагаюся сформувати творчу особистість  засобами «живого слова». І доказ цьому - одухотворенні обличчя  учнів. Ми живемо разом, ми вчимося разом, ми радіємо разом і перемагаємо разом. Ми щасливі в нашому маленькому колективі. І я, як учитель, і мої маленькі «бджілки» продовжуємо пошуки  нового у світі і в собі. Перші кроки ми долаємо успішно, і хто сказав, що ми не зможемо змінити світ?...

Я - вчитель. І свята ота дорога,

Якою я веду всіх школярів.

 Я ліплю душі за велінням Бога,

 Живу для правди на землі! 

П'ять основних заповідей ,якими  керуюсь: 

 1.Люби дитину! Любов до дітей - серцевина педагогічної  моральності, основа культури вчителя.

 2. Вір у дитину! Без віри в дитину, без довіри до неї вся педагогічна мудрість, усі методи і прийоми навчання і виховання руйнуються  як будиночки з піску.                                                                      

 3.Знай дитину! Без знання дитини немає навчання, виховання, немає справжнього педагога.  4.Поважай дитину! Не вважай себе спроможним вирішувати ті питання, які належать юній особистості.                                                                                                                                  5.Розумій дитину! Вмій поставити себе на ії місце, побачити світ ії очима, зрозуміти, чим дитина живе, до чого прагне. 

Дитина приходить до школи зі своїми власними інтересами і потребами,маючи індивідуальні навчальні стилі і здібності. Мета виховання - допомогти дітям у їхньому становленні,  підтримувати навіть найменше просування на цьому шляху, але тим самим цінувати і період  їхнього дитинства, який повинен бути щасливим.

Часто активізувати учнів мені допомагає така форма, як «мозковий  штурм» .Саме цю форму використовую для узагальнення вивченого на підсумкових уроках та для актуалізації опорних знань при підготовці до вивчення нової теми. На уроках читання  обговорюємо кожен текст. Діти вчаться робити висновки,мотивувати їх , вести дискусію.

Так, обговорюючи українську народну казку» Кривенька качечка», після запитання «Чому образилась дівчинка і не залишилась у баби  і діда?» діти дійшли висновку , що баба і дід позбавили дівчину права вибору і не прийняли ії такою, якою вона є, а намагалися  змінити ії. Такі бесіди вчать орієнтуватися у житті, аналізувати  поведінку людей.  

Для всіх вчителів проблемою є проведення перерв. Для  делікатного « приборкання» недисциплінованих учнів я  використовую, наприклад політичну карту світу: прошу таких дітей показати, де на карті знаходиться Чилі, Катманду і т. п. Завжди з  порушником виконувати завдання береться і « група підтримки»(5- 7 дітей). Шукають довго,знаходять все,що в даний момент не потрібно, але, головне, свою енергію спрямовують у корисне русло. 3авдання пам'ятають і вдома звертаються до карти.  За цей час на очі потрапило багато назв і всі вони      « записувалися» у підсвідомості. Ці діти не боятимуться карти, легко  орієнтуватимуться по ній.

Отже,гра –випробуваний  і  ефективний засіб навчання в початковій школі, але ні в якому разі  не універсальний.  Ще К. Ушинський застерігав проти «забавляючої педагогіки», підкреслюючи, що засобами гри легше навчити дитину читати й писати, але серйозна навчальна праця потребує від дитини такої ж  серйозної,копіткої і зосередженої роботи. 

Так, у працях Н.Бібік, Н.Підгорної, Н.Скрипченко відзначалось , що місце гри змінюється: чим менше розвинений вольовий компонент діяльності  у дітей, тим частіше використовуються ігрові форми. У процесі  розвитку пізнавальних можливостей учнів гра поступово відходить  на другий план ,поступаючись суто «академічним» засобам   навчання. Доцільність використання гри залежить і від рівня знань ,умінь і навичок учнів та від складності дидактичних завдань, які стоять  перед ними .

Якого б аспекту діяльності не торкнувся вчитель , він постійно має любити дітей. Адже в нашій роботі є найвища нагорода-це щира вдячність батьків і дітей, яких ми зігріваємо теплом власного серця , збагачуємо знаннями,  допомагаємо обрати стежку у житті.

 Розлучаючись зі своїми вихованцями , молюся за них і прошу долю , аби вона була до них прихильною. Нелегко розлучатися з класом, якому віддала чотири роки життя, частину своєї душі. Та от настає мить зустрічі з першокласниками, яких необхідно вести у  Країну знань. І нехай я не знаю,  чи те, чому я присвятила своє  життя є мистецтвом.  Зате впевнена, що любити дітей - це велике мистецтво. Мистецтво на якому тримається світ. 

Отче наш, що єси в небесах,

           Подаруй ще натхнення й терпіння.

    Освіти мій учительський шлях,

                                                          Щоб навчати нове покоління.